К содержанию

Олександр Ключник

ключникДо Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання Богдана Хмельницького» звернулась мешканка смт Литичів Юлія Ключник, яка  повідомила про те, що її сина Олександра Ключника на підставі сфабрикованої кримінальної справи засудили до семи років позбавлення волі. Після отриманої інформації наш журналіст виїхав до смт Литичива для того, щоб спробувати об’єктивно розібратись в справі.

Та після побаченого та почутого, можна зробити тільки один висновок: «Розумом Литичівську міліцію та прокуратуру не зрозуміти!»

Ми спробували відтворити всі ті події, які відбувались 09 січня 2012 року та які в кінцевому результаті, аж через три місяці стали підставою для порушення кримінальної справи.

В селі Горбасів, яке розташоване неподалік смт Литичива проживає родина Ключників. Одного зимового вечора двоє синів Ключників, а саме Олександр та Сергій та ще троє їх друзів, вирішують з’їздити до смт Литичива з метою посидіти в місцевому кафе «Янтар».

Посидівши в кафе компанія вирішила поїхати додому. На виході із кафе хлопці побачили, як група із незнайомих хлопців в кількості приблизно п’ятнадцяти осіб з’ясовували між собою стосунки, пройшовши повз дану групу, хлопці почули, як хтось біжить за ними із криком: «Хто образив Павла?». Разом із наздоганяючим до хлопців підбігла і решта групи осіб, і без будь-яких пояснень між хлопцями зав’язалась бійка. Враховуючи той фактор, що нападаючих було в двоє разів більше, компанія із села  Горбасів спробувала втекти від п’яних та агресивних молодиків. Один із Ключників, а саме Сергій розуміючи, що вони не зможуть втекти від розлюченої компанії вирішив зателефонувати до міліції. На даний виклик прибуло двоє працівників міліції Майданюк та Редколіс, п’яні молодики побачивши міліціонерів розбіглись в різні сторони, брати Ключники залишились на місці та розповіли працівникам міліції про даний конфлікт із невідомими особами, після чого правоохоронці вирішили проїхатись по району із метою впіймати когось із нападаючих. А брати в свою чергу відійшли до проїжджої частини дороги для того, щоб впіймати таксі та поїхати додому, як раптом побачили, що неподалік від дороги стояло троє хлопців в яких брати впізнали нападаючих, підійшовши до них ближче Ключники почули, що дані хлопці обговорювали бійку, яка відбулась. Тоді молодший із братів Олександр, підійшов до даної групи та запитав їх через що саме розпочалась бійка і в чому їхня вина? Один із групи, як пізніше з’ясувалось Кравчук Миколо Миколайович, агресивно відреагував на запитання Олександра Ключника та спробував нанести удар йому, про те Олександрові вдалось відхилитись від удару та відразу у відповідь нанести удар нападаючому Миколі Кравчуку, удар прийшовся по обличчі від чого у Миколи під оком з’явилось розсічення та почало кровоточити. Побачивши кров на обличчі у Миколи, брати Ключники відвели його до цілодобового продуктового магазину, де працює місцева жителька Тетяна Васюк та попросили її, щоб допомогла Миколі змити кров із обличчя. Залишивши Миколу із Тетяною, брати Ключники впіймали таксі та поїхали додому.

На перший погляд звичайна побутова ситуація, яка б могла на цьому і закінчитись. Про те через декілька днів Олександра Ключника викликали до Литичівського РВ УМВС, де йому повідомили, що Микола Кравчук звернувся до них із заявою в якій вказав, що Олександр Ключник наніс йому тілесні ушкодження та викрав у нього гроші в сумі ста гривень. У зв’язку з чим в Олександра було відібрано детальне письмове пояснення, щодо подій, які відбувались 9 січня 2012 року.

В ході проведення перевірки по заяві Миколи Кравчука, начальником СКР Литичівського РВ УМВС Бортником Б.С. 20 січня 2012 року була винесена постанова про відмову в порушені кримінальної справи, мотивуючи тим, що: «випливає, що в діях Ключника О.Я. вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 187 КК України, але беручи до уваги той факт, що відсутні прямі свідки того, що Ключник О.Я. скоїв напад і заволодів грошима Кравчука М.М. в сумі 100 гривень, а також те, що Кравчук М.М. перебуває в неприязних стосунках із Ключником О.Я., після конфлікту біля бару «Янтар» 08.01.2012 року, слід критично оцінювати покази Кравчука М.М. в частині заволодіння його грошовими коштами, тому підстав вважати, що склад злочину передбачений даною статтею не мав місця. Також в діях Ключника О.Я. вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. 296 КК України, але враховуючи той факт, що події на території автостанції 09.01.2012 року близько 02 год. 30 хв. Носили швидкоплинний характер, і виникли на ґрунті особистих неприязних відносин між Ключником О.Я. і Кравчуком М.М., і грубого порушення громадського порядку допущено не було, тому ознаки злочину передбаченого даною статтею відсутні, але в діях Ключника О.Я. вбачаються ознаки злочину передбаченого ст.125 КК України, а саме умисне нанесення ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (Акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 141 від 10.01.12 року, дане обстеження проводив лікар судово-медичний експерт Летичівського МРВ СМЕ Заславський В.В., посилаючись на «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодження. Наказ МОЗ України №6 від 17.01.95 року»). Згідно ст. 27 КПК України злочини даної категорії порушуються судом за скаргою потерпілого, і дізнання та досудове слідство в них не проводиться. Отже, керуючись, ст. ст. 27, 97, 99, 130 КПК України, на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, — В порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 187, 296 КК України відносно Ключника О.Я., ВІДМОВИТИ на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину». 27.01.2012 року прокурор Летичівського району, молодший радник юстиції Пакос С.Б. перевірив законність даного рішення та засвідчив своїм підписом.

Ну і на цьому можна б було поставити крапку, але те, що відбулось  через три місяці, а саме 15.03.2012 року — важко зрозуміти! Оскільки, той же прокурор Пакос С.Б. з якихось не зрозумілих причин скасовує постанову про відмову у порушенні кримінальної справи та відправляє на додаткову перевірку. Аргументуючи тим, що по даним матеріалам не допитано свідків Юрія та Миколу, які судячи з пояснень свідка Васюк Т.В. могли бути очевидцями бійки між Ключником та Кравчуком.

Але якщо б прокурор Пакос С.Б. відповідально відносився до своїх обов’язків, то він би при уважній  перевірці  відмовного матеріалу побачив пояснення Гацюка Юрія Васильовича від 13.01.2012 року та Аліксєєва Миколи Васильовича від 15.01.2012 року, які зазначали, що будь-якої бійки того дня біля кіосків автостанції смт. Летичів не бачили та іншою інформацією не володіють.

На підставі зазначеної незаконної постанови проведено додаткову перевірку усної заяви потерпілого Кравчука М.М. та без його відома та бажання (оскільки, Кравчук М.М. звертався до прокуратури та міліції із письмовою заявою від 19.04.2012 року в якій вказував про те , він згідний із постановою про відмову у порушенні кримінальної справи та немає наміру оскаржувати її, мотивуючи тим, що конфлікт між ним та Олександром Ключником узгоджено. А також в даній письмовій заяві Микола Кравчук висловлював своє прохання, щоб Олександра не притягували до кримінальної відповідальності), порушено відносно Олександра Ключника кримінальну справу за ч. 2 ст. 187 КК України.

Відразу в матеріалах кримінальної справи звідки не візьмись з’являється новий Акт судово-медичного дослідження (обстеження) №  84 від 31.03.12 року за підписом того ж самого лікаря судово-медичного експерта Заславського В.В., в якому він зазначає, що судово-медична експертиза гр. Кравчука Миколи Миколайовича почата 02.04.12 року. У висновку даного акту, аж через три місяці Заславський В.В. керуючись тими ж правилами «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодження. Наказ МОЗ України №6 від 17.01.95 року» вважає, що рубці шкіри на обличчі Кравчука М.М. є невиправними тому можуть розцінюватись, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження. (Цікаво, такі дії експерта про що можуть свідчити? Про його професіоналізм чи халатність?). І з цього ж приводу журналіст зустрівся з експертом Заславським В.В. та попросив, щоб він прокоментувати, як він міг почати 02.04.2012 року проводити експертизу Миколи Кравчука, якщо сам Микола заявив нам про те, що в цей період він знаходився в місті Києві? На що експерт Заславський В.В. відмовився коментувати, посилаючись на те, що будь-які коментарі, стосовно цієї справи він не вправі давати! (Тоді хто може прокоментувати дії експерта, який змінює свої ж висновки через три місяці? Без участі самого потерпілого!).

Та саме цікаве відбувалось  під час судових засідань, які проходили в Летичівському районному суді смт Литичива під чітким керуванням самого голови суду Лазаренка Анатолія Володимировича. Зокрема у судовому засіданні потерпілим Миколою Кравчуком було заявлено в усній формі (дану заяву можна прослухати на аудіо записі, яка проводилась під час судового засідання) про те, що він жодних претензій до обвинуваченого Олександра Ключника, не має! А також Микола повідомив, що стосується грошей в сумі ста гривень про які він раніше згадував у своїй заяві, то дані кошти він міг просто на просто загубити, у зв’язку із чим не може стверджувати, що гроші в нього забрав Олександр.

Також свідок Тетяна Васюк в судовому засіданні заявила про те, що письмове пояснення, яке вона давала працівникам міліції не відповідає дійсності, оскільки в поясненні вказано, що вона Васюк Тетяна бачила, як Олександр Ключник виймав із кишені штанів Миколи Кравчука гроші. А насправді вона не бачили, щоб Олександр виймав гроші із кишені штанів Миколи. А саме пояснення вже повністю написане від її імені, їй на роботу принесли працівники міліції та попросили підписати, перед цим запевнивши її в тому, що пояснення написано нормально і необхідності для перечитування не має. У зв’язку із тим, що в Тетяни тривав робочий процес, вона підписала пояснення не перечитуючи самого змісту пояснення! (Дану заяву Тетяни Васюк можна прослухати на аудіо записі, яка проводилась під час судового засідання ).

Та чомусь суддя Анатолій Лазаренко вищевказані пояснення до уваги не взяв. Оскільки, як можна пояснити те, що суддя виносить вирок в якому визнає Олександра Ключника винним.

Для того, щоб хоч трохи пролити світла на м’яко кажучи дивну кримінальну справу та з’ясувати, що саме спонукало прокурора Пакоса С.Б., аж через три місяці з моменту написання заяви, скасувати відмовний матеріал та відправити на додаткову перевірку, що в подальшому і стало підставою для порушення кримінальної справи. (Звертаємо увагу на те, що сам потерпілий Микола Кравчук був категорично проти, щоб Олександра Ключника притягували до кримінальної відповідальності). У зв’язку із цим журналіст пішов до прокуратури Литичівського району (див. відео), де на порозі його зустрів, як пізніше з’ясувалось той же прокурор Пакос С.Б.. Після того, як журналіст спробував увійти до приміщення прокуратури, Пакос С.Б. став на сходи перед журналістом та сказав, що він його не запустить до прокуратури, мотивуючи тим, що спочатку необхідно подзвонити у дзвінок, який знаходиться, біля вхідних дверей і після чого до нього спуститься черговий прокурор. Тоді журналіст поцікавився з ким саме він спілкується? Чи являється дана особа працівником прокуратури і якщо так то яке в нього прізвище та ім’я? На що Пакос С.Б. відмовився назвати свого прізвища та сказав, що він не являється працівником прокуратури! Тоді журналіст направив на нього відеокамеру та повторив своє запитання на що Пакос С.Б. різко обернувся та почав підніматись до свого кабінету із словесним підтвердженням того, що він все ж таки являється працівником прокуратури.

Принаймні після такої поведінки прокурора Пакоса С.Б., щодо його не визначення чи він являється працівником прокуратури, чи ні, можна зрозуміти, що  саме стало підставою для скасування відмовного матеріалу, аж через три місяці – банальна невизначеність!

Але чому невизначеність якогось чиновника, повинна відображатись на долі звичайних пересічних громадян? В даному випадку на Олександрі Ключнику.

Отзывы

Скажите нам, что вы думаете.

  1. Инна пишет: 27.06.2013

    Прочитавши дану статтю і проглянувши відео, я подумала, що ми живемо не в демократичній цивілізованій країні, а в період якогось первісно-общинного ладу, коли люди ще не розуміють як їх звати, чим вони займаються і взагалі де вони знаходяться!!!!! На данному прикладі яскраво видно як працює наша прокуратура і чи взагалі в Летичеві…Україні існують такі відомства… Сумно…а ми ж хочемо вступити до Євросоюзу, куди там, напевно в Африці чи в племенах, які ще існують є можливість краще зрозуміти про права людини і що таке демократія!!!! Як жити далі? Куди звертатися Олександру для встановлення справедливості і відновлення своєї свободи?! Чому так легко в наш час засудити невинну людину? Адже якщо так все просто, то ми не можемо бути впевненні в завтрашньому дні і у своєму майбутньому, бо в будь-який момент самі можемо опинитися в такій ситуації тільки тому, що якийсь прокурор забув хто він є і чим займається…на основі яких повноважень він має право засуджувати невинну людину, ламати йому життя? Адже він тільки починає жити і втрачати сім років через халатність і некомпетентність правових органів дуже важко, ХТО МАЄ ПРАВО ТАК РОЗПОРЯДЖАТИСЯ ЧУЖИМ ЖИТТЯМ?!!!! Мені соромно і за Летичівську прокуратуру і взагалі за наші правові органи!!!!! Можливо знайдуться люди, які допоможуть ОЛЕКСАНДРУ КЛЮЧНИКУ І ЙОГО РОДИНІ! НЕ БУДЕМО БАЙДУЖІ ДО ЧУЖОГО ГОРЯ, НЕХАЙ ВЕЛИКА ФЕМІДА ВСТАНОВИТЬ СПРАВЕДЛИВІСТЬ, МИ Ж ХОЧЕМО ЖИТИ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ КРАЇНІ!!!!!!!!!!!

  2. Маша пишет: 08.07.2013

    Це просто жесть, знову Хмельницька область видмитилась!Для кого писали закон????????????Прокурора звильнити треба за таке безчинство!!!!!!!!!

Трекбеки

Сайты, которые упомянули об этой статье.

Трекбеков пока нет.

Ваш отзыв на Инна

Заполните форму и нажмите «Отправить».